Александрина
Пятрусь Бровка (Пётр Устинович Бровка)
Александрина
Не забыть мне песню чудесной той весны:
— На Муромской дорожке стояли три сосны…
Гуляли мы и пели, ты с песней расцвела.
Александрина, помнишь, какою ты была?
Теперь могу признаться, тогда познал любовь,
С цветком хотел сравнить тебя – но не хватало слов.
Сказать, что василек – он цвета одного,
Сказать, быть может, лилия, – так это холодно.
Сказать, что колокольчик… встречающий рассвет...
Такой ты мне казалась в мои семнадцать лет.
Минуло лет немало. Но снова снятся сны,
Как где-то на дорожке стояли три сосны.
Прошла весна, и лето, и осень, и зима…
Александрина, где ты? Тебя нет. Нет и сна…
***
Александрына
Пятрусь Бройка (25.061905-24.03.1980)
Мне не забыцца песні той даўняе вясны:
— На Мурамскай дарожцы стаялі тры сасны...
Хадзілі мы, спявалі, і з песняй ты цвіла.
Александрына, помніш, якою ты была?
Цяпер магу прызнацца, тады пачаў кахаць,
Цябе з ніякай кветкай не мог я параўнаць.
Сказаць, што васілёчак, дык фарба ў ім адна,
Сказаць, што ты лілея, — сцюдзёная ж яна.
Сказаць, што ты званочак… Ды ўсіх жа мала іх!..
Такою ты здалася ў семнаццаць год маіх.
Мінула часу многа. Мне навявалі сны,
Як дзесьці на дарожцы стаялі тры сасны.
Прайшлі вясна, і лета, і восень, і зіма…
Александрына, дзе ты? Шукаю я — няма...
1961
Свидетельство о публикации №126033005205