Коли в душi пану спокiй
любов;ю зтеплює серця
До нього завжди линуть люди і
І мають віру «без кінця»…
І навіть ті, кого не знаєш,
З тобою на одній меті
В цім спокої крокують далі
Пліч о пліч вірно по життю…
І там, де зовсім не чекаєш
Приходять ті, хто має бути
Приносять вісті, що не знаєш
Знеболять варто що забути…
І так в житті назавжди бути
Гнучкий стрімкий коловоріт
Людей, подій та почуттів,
Що оберуть надалі світ!
Свидетельство о публикации №126032906353