про луну Елiзiй та досхочу

Весна, як готика прозора,
і швидкоплинна, як луна,
іще відданиця учора,
назавтра іншому жона.
Ти чуєш, братику, трембіту?
Мотив, як запит, постає:
чи ти лише частина світу,
чи світ — породження твоє?
Нехай чекатиме Елізій —
ще не на часі „досхочу“.
На те гуляють туми сизі,
аби відбутися дощу,
і змити сум зими, і сльози
в облич несамовитих душ,
і заласкавити узвози
ліловим кольором бриндуш.


Рецензии