Песни на стихи - 18 - Не заживуть вiд горя рани

 Прочитал стихотворение украинской поэтессы из Одессы Тани Черненко "Не заживуть вiд горя рани" — и строки неожиданно откликнулись в душе. Сначала показалось, что и здесь вновь превозносятся бандеровцы, пусть и без открытых лозунгов вроде «героям слава». Но, вчитавшись внимательнее, уловил скрытый смысл — тот самый зашифрованный подтекст, который украинская поэтесса оставила между строк, находясь по ту сторону войны.
- За мирних й воїнів зі Сходу,
- Братів, хто в битві допоміг
(За мирных и воинов Востока, братьев, кто в битве допомог)


И вот теперь, используя возможности ИИ, попробовал переосмыслить этот текст — и в результате родилась по-настоящему «співуча» украинская песня, в которой, как мне кажется, звучит искреннее чувство, крик души и живая глубокая человеческая боль целого народа. 

(Случайный Гость & ИИ) - "Не заживуть вiд горя рани"
песня размещена - https://ok.ru/profile/185356990481/statuses/158513541367057



Минають тижні, йдуть години,
Спливає час, проходять дні…
А над землею голос лине:
«Хай буде МИР!» і «НІ, війні!»

Не заживуть від горя рани,
Що залишила всім війна.
Синів убитих плачуть мами
В холодній хаті у вікна.

Жінки самотні залишились,
Від горя серце – попалам,
Сумують вдови на могилах
Та навіщають Божий храм.

Осиротіли малі діти -
Загинув тато на війні…
Несуть до обелісків квіти -
вОлошки й маки польові.

Болить душа всього народу
За тих, хто на війні поліг -
За мирних й воїнів зі Сходу,
Братів, хто в битві допоміг.

І плаче гірко Україна
За рідних діточок-синів.
Щодня із вуст молитва лине:
«Хай буде мир", «Кінець війні»!

Ридає дощ сльозами з неба
За вбитих на війні синів…
А десь, над полем українським,
Летить до нас клин журавлів.

Не заживуть від горя рани,
Що залишила всім війна.
Синів убитих плачуть мами
В холодній хаті у вікна.

Жінки самотні залишились,
Від горя серце – попалам,
Сумують вдови на могилах
Та навіщають Божий храм.