Зникають осінні пейзажі,
Крокує гучніше зима,
І перші її персонажі
З’являються вже недарма.
В нетеплого ранку білінні
Летять копійки березви,
І ля;кло ховаються тіні
У спектри сухої трави.
І сонце простеньким намистом
Виблискує серед хмарин
Нічим не звеличеним змістом
Останніх годин і хвилин.
Турбота, робота, піклунки,
Завзяття, снага, боротьба
За душі, за нерви, за шлунки –
Хіба це людина, хіба?
Авжеж, бо немає нічого
Інакшого та й не було –
Оце ще згадаймо про Бога
Й підкре;слімо термін «село».
Поезіє! Мати єдина,
Від тебе і ми на землі,
Без тебе німа Україна,
І люди нестерпно малі.
грудень 1992р.
Ми на землi
© Copyright: Леонид Плыс, 2026
Свидетельство о публикации №126032802822
Свидетельство о публикации №126032802822
Рецензии