П1сня. На берез1 Йордану

На березі Йордану - тиша,
І голос Божий з Неба лунає,
І світло вічності так близько дише,
Так знак любові оживає.

На березі Йордану знов
У давні часи летить Душа.
Хрещення - як жива Любов
І благодать Отця свята.

Хоч нас розділили віки,
Та Світ один у нас в Душі.
І в ту ж ріку не ввійти,
Та Йордан живе в тобі й мені.

Крізь час тече той вічний потік,
І світло тихо в серці  горить.
І кожен шукає свій світлий витік.
Де Бог з Душею мовчки говорить.

На березі Йордану знов
У давні часи летить Душа.
Хрещення - як жива любов,
І благодать Отця свята.

Хоч нас розділили віки,
Та Світ один у нас в Душі.
І в ту ж ріку не ввійти,
Та Йордан живе в тобі й мені.

Ми не повернемось  в ті дні,
Та Дух живе поза  часом,
І віра - як світло у Душі,
Веде до істини всіх разом.

НЕ в водах істина оживає,
Вона у серці і в любові,
Якщо Душа її пізнає-
Приймає вічність знову й знову.

І хай не вернемось туди,
Де води пам'ятають дні,
Та Бог живе у нас завжди-
У Світлі, вірі, тишині.