(пам’яті миколаївця Євгена Макаряна)
Липневий день завмер у полині,
сушила спека стоптане колосся.
Назавжди ти лишився на війні –
побачення у нас… не відбулося.
Твій взвод пішов у марево заграв,
хоч Миколаїв закликав у тишу,
і кожен до останнього стояв.
Про це мені ти спомини залишив.
Ми розминулись… Ставши на крило,
ти вітром відлетів понад полями.
Мене іще на світі не було,
як наостанок обійняв ти маму.
Немає слів, щоб висловити біль,
як часто подумки і ми у тому бОю!.
Твоє життя накрила заметіль,
а я – живу дарованим тобою.
27.03.2026
Друге життя
© Copyright: Олександр Мачула, 2026
Свидетельство о публикации №126032702919
Свидетельство о публикации №126032702919
Рецензии