Ефемеризми

Ти один, але кажуть: частина,
Всіх багато, а правда одна –
То ж навіщо на світі людина,
Якщо в очі лукавить вона?
Це тому, що ніхто на планеті
Навіть назви своєї не мав, -
Ну, хіба що себе на монеті
За обличчя якесь потримав.
От і топчуть непевні створіння
Путівцеву* зіщулену плоть,
Перевтілюючись на каміння –
Чи женись, а чи заміж виходь.
Щось таке це, чого не вловити
Навіть слухом тонким кажана,
Мов душа татуйована, вбита –
Як не глянеш – зі мною війна!
Краще б проти, бо знав би де са;па**,
Звідкіля лихослів’я стріля,
Що вустами сармата й сатрапа
Від науки мене віддаля.
Що на спротив? Віків аргументи,
Всі знання, що набув і сплекав,
Чи латині пісні дивіденди,
Де достаток і не виникав?
Хоч навіщо ті гривні пекучі,
Від яких тільки очі сверблять –
От на зиму б стягти;сь на онучі,
Без кото;рих на стужі болять
Білі ноги. Зелене ще листя,
Ефемерні летять павучки,
І дівчаток у жовтім намисті
До ліцею ведуть козачки.

* путівець – хідник, тротуар
** са;па – підступ, підкоп
вересень 2010р.