П1сня. Сн1г у березн1
І весну знов торкає зима.
Наче пам'ять вернулась сама,
Та не встигла розтанути врода.
Наче хтось між зимою й весною
Зупинив на хвилину буття.
І тихо падає в наше життя,
Білий сніг між тобою і мною.
Сніг у березні- ніжність і диво,
Все з'єдналось одним білим сном.
Як прощання, що стане теплом,
Між "було" і "буде" - можливо.
Сніг у березні - землю накрило,
Наче знак, що не все ми рішаєм,
Та з радістю все приймаєм,
Всім серцем, що раніше зболіло.
Ще морозець торкнеться словами,
Ще сни не відпустила зима
Та є надія, бо зараз весна.
Та вже й сонце поміж хатами.
І в цьому незвичному часі,
Де зійшлися два різні світи,
Просто бути і світло нести.
Я навчуся без маски наразі.
Ой вже тане сніжок на долонях,
Тай течуть весняні струмки,
І розцвітають серця як квітки,
Лишень сніг не тане на скронях.
Свидетельство о публикации №126032605976