Від обрію без тебе пустоти
ховають спогади міста і миті,
такі живі, хоча й віджиті,
такі близькі, втім знову не зійти.
Дивлюся сни і думаю, хіба
моя душа вразливіша від плоті,
напівнімий в напівдрімоті,
вже не вбагну, куди котить гарба,
чому весна і смута заодно,
а янгол, так похожий на вахтера,
щосили закупорює портьєри,
щоб не впустити світло у вікно.
Сон нескінченний, майже як часи,
всі подорожні в нім безцільно зникли.
Втім, відчуваю що завіса никне
і як зазивно кличуть голоси.
про гарбу
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126032602206
Свидетельство о публикации №126032602206
Рецензии