Давній з юних літ перон,
Наштовхнув на спомин,
Провіднк відкрив вагон,
Розпочався гомін...
В мене не було квитка,
В той момент, принаймі,
Це історія така,
Пояснення зайві.
Вихід, видно завжди є,
Бо ми в межах долі,
Може й якось пронесе,
Міркуйте поволі...
Ось таке наше буття,
Всюди перепони...
Потяг мчить у майбуття,
Протяги в вагоні...
На полицю верхню ліг,
Та заснув миттєво,
Це вже не обставин збіг,
Хоч усе життєво...
Тиша відусюди зникла,
Ніде спокою нема,
Вже людина кожна звикла,
Турбуватись задарма...
Автор Геннадий Сівак.
25 березня 2026 року.
Давнiй з юних лiт перон...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2026
Свидетельство о публикации №126032509026
Свидетельство о публикации №126032509026
Рецензии