Блукаю… блукаю…
Люстерко шукаю,
якого немає в цих дивних світах.
Іду непростими стежками до раю
й дивлюся на небо крізь сльози в очах.
Дивлюся й сміюся
із того, що мусю
сплітати, мов буси, кристали тих сліз
у дивний для зір оберіг від спокуси
життям, що не зміг повторити на біс.
Ой, Б-же! Не можу,
не міг і так схоже,
що й буду не гожий до звивів буття,
й, відтак, все будую собі огорожу
від смерті, від болі, від снів й від життя..:)
Сенси 2
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126032507074
Свидетельство о публикации №126032507074
Рецензии