Спасибі за новий вірш, Галино! Все правильно написано. Тільки плакати теж так боляче, хоча й говорять, що стає легше. Коли я плачу,то щоразу всередині щось ніби розривається від неймовірного, сильного болю. Це так важко витримувати, після того, як поплачу, відчуваю себе дуже виснаженою, знесилиною.
Ще раз дякую за творчість, бажаю Вам ніколи не плакати, а тільки усміхатися.
Дякую, Сонечко! Я добре вам розумію. І сама іноді плачу, бо життя таке складне, неймовірно. Найгірше у цьому те, що я не маю поруч людини, яка б мене втішила. Я не самотня, але у вирі життя я сама долаю усі труднощі.
Щиро Вас розумію, пані Галино! Я самотня навіть за наявності близьких. Бо з ними немає взаєморозуміння, з матір'ю надскладні стосунки з самого дитинства, в особистому житті взагалі не щастить. Сину більше подобається проводити час зі смартфоном у руках. Так що, морально надто важко, вже просто немає душевних сил. Подеколи буває хочеться заплакати, а нема чим, вже сліз ніби немає, все виплакала...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.