Цапик

Цапик  (Усмішка долі)

Сталось лихо. Став Стефан
   Безпробудно пити.
Зовсім спився чоловік.
   Не могли спинити.

Гірко плакала дружина.
 - Схаменись - Благала.
Втік від неї у комору,
   Щоб не діставала.

Отак далі і жили.
   І селі всі знали,
Що Стефана вже не раз
   Білочки хапали.

Якось їх обох до себе
   Друзі запросили.
Радість з ними розділити-
   Бо сина женили.

Їхать мусили удвох,
   Хоч і не хотіли,
Бо вони того хлопчину
   Разом і хрестили.

А у друзів гарний дім.
   Худоби хватає.
Серед двору на свободі
   І цапик гуляє.

Він веселу звичку мав
   Усіх переймати і того,
Хто попадеться,
   Досхочу лизати.

Щоб той цапик на весіллі
   Чогось не утнув,
Його з ранку у садочку
   Хазяїн припнув.

Гуде свято. А Стефан
   Горілки набрався
Й у садочок від дружини
   Подалі сховався.

Впав на землю і заснув.
   Раптом відчуває
Хтось по ньому плигає
   І у бік штовхає.

Потім довгим язиком
   Став лице лизать.
Лоскотати бородою,
   В губи цілувать.

Потім язика слизького
   Став у рота пхати -
Тут і почала Стефана
   Білочка хапати.

Він у темряві побачив -
   Чорт над ним стоїть.
Трясе клятий бородою
   І щось белькотить.

Жах Стефана охопив.
   Все-таки допився,
Що іще на цьому світі
   Із чортом зустрівся.

Цапик скучив за людьми.
   Довго сам стояв.
Тож зрадів, коли Стефан
   Поруч п'яний впав.

Він по ньому і стрибав,
   Лизав і тулився.
Вже дебелими рогами
   Об голову бився.

У Стефана фейерверки
   Із очей летіли,
А піднятись і втекти
  Не мав бідний сили.

Вже світало, коли цапик
   Нарешті втомився.
Пішов далі у садочок
   Під кущиком всівся.

А Стефан отямився.
   Чорта вже немає.
І поповз до жінки.
   Хай рідна спасає.

Все пішло у них на лад.
   Бо Стефан змінився.
Він тепер на оковиту
   Навіть не дивився.

І дружина радісна
   Й весела ходила.
До Стефана повернулась
   Чоловіча сила.

От би цапика такого
   Кожному п'яниці,
Щоб відчув, як чорт його,
   Вже лиже по пиці.