Чому тріпоче серце,
Коли є думка на порозі
Нічних утіх — немов озерце,
Що з місяцем у змозі
Заграти відображенням зірок?
Чому рука тремтить,
Оголених торкаючись плечей?
Ріка бажань порогами біжить
В тілах і вогниках очей,
В словах, що зібрані в вінок.
Бо слово падає — і знов
Ламає тишу на частини,
І щось росте поміж основ,
Що вже не втримати віднині,
Бо губиться в мереживі думок.
Де погляд ніжний — наче жест,
Він тягне глибше, ніж здається,
І в кожнім русі, в кожнім «є»
Бажання тихо озоветься,
Та поведе до тих стежок.
22.03.2026
Трепiт серця
© Copyright: Валерий Головаш, 2026
Свидетельство о публикации №126032300409
Свидетельство о публикации №126032300409
Рецензии