Вечір межі добравсь, як до суті;
Конюх, в яслах спочив до зорі…
Загубив свою молодість в «муті»,
І тебе розлюбив, я колись, на порі!
Не хропи, запізніла в ніч трійка,
Все життя промайнуло, як сон…
Може завтра, в лікарні, стійка:
Проспіває прощальний шансон!
Може завтра, по-іншому зовсім,
Бо ізцілений, вернусь до беріз…
Слухати пісні дощів, й назовні:
Від краси, вже не стримати сліз!
Враз забудуться, похмурі всі сили,
Що згубили й давили мене у щент…
Лик твій ласкавий, ніжний і милий,
В серці лишу, назавжди, як бренд!
І нехай я любитиму вже іншу, зовсім,
Та кохатиму ніжно, як колись тебе…
Ті почуття, не «покриються повстю»,
Іх віддам вже з серцем, всього себе!
Розкажу все: як вірш, навіть пісню,
Про життя, що вперед нас несло…
Правду як казку, подам я їх, звісно,
Стрижень всьому, знову буде - весло!
22 березня 2026 року
Віталій Косенко
Сергей Есенин Вечер темные брови насопил
© Copyright: Виталий Косенко, 2026
Свидетельство о публикации №126032206150
Свидетельство о публикации №126032206150
Рецензии