«Перетнувши незвідану грань»
За межею нашої кімнати
Ти і я — не святі, а грішні.
У полоні твоєму — надійні ґрати,
Ти і я — і нікого більше.
Ніжні дотики спраглі й зухвалі,
І спокуса бентежить тіла.
Наче ми у якомусь порталі,
І нас доля так вперше звела.
Повертає свідомість в кімнату,
Твої руки міцні наче з сталі.
Злива всіяла постіль зім;яту,
Ледь торкаючись геніталій.
В цій безмежній жагучій навалі,
У кімнаті де спалах бажань.
Ти дістався вустами медалі,
Перетнувши незвідану грань.
24.02.2026 р.
Вікторія Г.
«Ти і я — і нікого більше»
Перетнувши незвiдану грань
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2026
Свидетельство о публикации №126032109148
Свидетельство о публикации №126032109148
Рецензии