Помни

ПАМ’ЯТАЙ   / Світлій пам’яті Олександра /

Не страждай за тим, що відійшло.
   Своє серце так не надривай.
Це вже сталось, люба – я загинув.
   Зрозумій, прийми і відпускай.

В дім до нас прийшла страшна біда.
   Люті вороги на нас напали.
Нам судилось захищати Україну
   Від страшної, хижої навали.

Я солдат, як ті чоловіки,
   Що пішли родини захищати.
Ворога ми мусили спинити
   Щоб з країни нашої прогнати.

У війни страшна, безмежна лють.
   Смерть там кожну мить на всіх чатує.
Та якщо не ми – то хто тоді?
   Землю нашу від біди врятує.

Люба - над могилою не плач.
   Бо душі моєї там не має.
Та вона вас, мої рідні, не покине -
   І тепер з небес оберігає.

Пам’ятаю кожну мить життя.
   Бачу, як багато не зробив.
Вибач, що так мало обіймав,
   І слова хороші говорив.

Кожен день в турботах пролітав.
   І здавалось - буде так завжди.
Ми чомусь важливе відкладаємо.
   Зовсім не чекаємо біди.

Згадуй дні, які нам дорогі.
   Дні, коли ми так життю раділи.
Це нам допоможе жити далі.
   Душам дасть іще краплинку сили.

Всі твої молитви Бог почув.
   Ангелів послав на допомогу.
З ними подолати ми змогли
    В інший світ таку гірку дорогу.

Не тужи за тим, що відійшло.
   Наших діточок оберігай.
Так судилось люба – я загинув.
   Відпусти, живи і ПАМ’ЯТАЙ!