про smoke on the water

Дивлюсь на світ, заплющив очі,
не в силах зріти крізь туман,
і чую, луда як лопоче,
як має крилами кажан,
як лжа, вагітна від обману,
народжує саму себе,
і як співа під фонограму
це новотворення рябе,
як жовті краплі парафіну
сльозяться по слабкій руці,
без ладану, в ніщо, до тліну,
з огидою наприкінці.

Жахтіє запал кволо-кволо
в очах утомлених повій
і за межею виднокола
керує світом бог сліпий.
За ним крокує святотатьска
юрба до місця у фоє,
а моє серце - бідна цяцька -
вже не співає, лиш клює.
Ох, скільки сорому від скрути,
або від голоду ганьби.
Питання бути, чи не бути,
не має сенсу без люби.

Собака бреше від зневаги,
а дональд знов про свій peace deal -
купить-продать архіпелаги -
і закоптити небосхил.
Слуга народу ладно служить,
так, що народу вже труба.
Дай лапу, мій хвостатий друже,
краяни ми нараз оба.
В твоїх очах такі глибини,
що навіть риба не вбагне,
оба ми маримо за зміни,
за чисте небо голубе.

світлина: Владислав Шерешевський. Smoke on the water