Осіннього листя
не співана пісня
зітхає й спадає,
про щось шелестить.
У вирій птахи
відлітають із гаю —
журби безконечної
радісна мить.
І в тій тишині,
де дорога незнана,
де тіні торкають
забуті сліди,
зринає щось давнє —
незриме, неждане,
мов подих, що йде
із глибокої мли.
І ти вже не знаєш,
то спомин далекий,
чи голос, що кличе
крізь час і світи,
чи просто осіннього
вечора шелест,
що мліє у серці
щоб вічно цвісти.
не спiвана пiсня
© Copyright: Николай Стахив, 2026
Свидетельство о публикации №126032003032
Свидетельство о публикации №126032003032
Рецензии