П1сня. Я не з ц1е1 гри

 Я мовчу - бо слова не вміщають
Те, що в серці, як світло, живе.
Я дивлюсь- і крізь час помічаю,
Що для інших ще тільки "буде".

Я несу не земні ці знання,
Вони тихо приходять вночі
І шепоче мені тиша дня:
"Ти прийшла, щоб віддати ключі".

Я не з цієї гри- я лише спостерігач,
Я пам'ятаю, ким була до всіх задач.
Цей Світ - лише рівень, де Душа вчиться знов,
Та визабули: ми не тіло, ми - любов.

Я не з цієї - я прийшла нагадать,
Що ми Боги на Землі, але вчились грати
І поки серце ще Світло несе-
Я говорю, навіть якщо не кожен сприйме.

Кажуть: "Докази дай, щоб повірили",
Кажуть: "Де це? Покажи"
А я знаю - не очі відкрили тоді,
Це знання моєї Душі.

Я торкаюсь невидимого,
Де немає ні форм, ні меж,
І в потоках чогось незримого
Я чую: "Ти памятаєш? - Ти вже".

Я не з цієї гри- я лише спостерігач,
Я пам'ятаю, ким була до всіх задач.
Цей Світ - лише рівень, де Душа вчиться знов,
Та визабули: ми не тіло, ми - любов.

Ми спустились сюди добровільно,
Забіваючи світло своє,
Щоб пройти крізь темряву вільно
І згадати: хто ми є.

Я відчуваю серцем шлях,
І не треба доказів на те.
Бо істина не в образах,
Аи в тиші між було і є.

Прокидайтесь...ви більше ніж ролі.
Ви не жертви і не раби.
Ви - свідомість у тілі і долі,
Що забула свої світи.

Я не з цієї гри...але я тут до кінця,
Поки світло не стане в серцях.
І якщо хоч один згадає себе-
Я прийшла не дарма.