Песня Иосифа. Игорь Жук. Перевод с украинского экв

Ты знаешь, Мария - наш Сын мне приснился сегодня
Так ясно, что я не хотел просыпаться средь ночи...
Он был рядом с Богом, я замер под взором Господним -
И были у Бога, Мария, Исусовы очи.

Мы долго молчали, не смел я нарушить молчанье,
А Сын подошёл и обнял меня крепко, как раньше...
Я мог бы всю жизнь так стоять, затаивши дыханье.
И Бог нас оставил вдвоём, ничего не сказавши...

Ты знаешь, Мария, виски у Него поседели,
Худой, но румянец чуть-чуть на щеках  проступает...
Я видел те дыры в ладонях и раны на теле...
Ночами болят, говорит, но уже заживают...

А после пошли мы прекрасным, невиданным садом.
Как в детстве, когда-то, я Рай представлял так наивно!..
Я видел там церковь - базилику с Римским фасадом,
А в ней был портрет Твой с Младенцем Исусом - так дивно!

Как жаль, что не видела ты ту прекрасную фреску!
Я многих, Мария, великих художников знаю. 
Я плотник, Мария, я знаю тесло и стамеску,
Но, думаю, кисть ту держала рука неземная.

Зажмурив глаза, чтобы тень того сна не разрушить,
Пытался в душе сохранить те минуты святые...
Светало...Спала ты. А я, хоть и был твоим мужем,
Но все же тихонько Тебе помолился, Мария...



               Оригинал.
Iгор Жук.
Пісня теслі Йосипа, земного батька Ісуса Христа.

Ти знаєш, Маріє – наш Син мені нині приснився
Так гарно, що я й не прокинувся посеред ночі...
Він був біля Бога, а Бог мені в очі дивився –
І були у Бога, Маріє, Ісусові очі.

Ми довго мовчали – я просто не знав, що сказати,
А Син підійшов, і обняв мене міцно, як завше...
І час зупинився – я міг все життя так стояти, –
І Бог відійшов, так ні слова мені й не сказавши...

Ти знаєш, Маріє, Він вже трішки сивий на скронях,
Так само худий – правда, щоки ледь-ледь налилися...
Я брав Його руки – там були ті діри в долонях...
Ще, каже, ночами болять, але вже затяглися...

А далі пішли ми таким несподіваним садом –
Я знав, що то рай, та його уявляв так наївно!.. –
Стояла там церква з якимсь наче римським фасадом,
І в ній – твій портрет із маленьким Ісусом... Так дивно!

Шкода, що не бачила ти неймовірну ту фреску! –
Я знаю, є добрі майстри, та подумати – хто ж з них?..
Я тесля, Маріє. Я вмію тримати стамеску –
Та пензель в тій церкві тримав не звичайний художник!..

Вже й сон закінчився, а я, затиснувши повіки
Усе намагався спинити хоч тінь тої мрії...
Сірілось... Ти спала.
                Я був ще твоїм чоловіком –
Та вже потихеньку Тобі помолився, Маріє...