А в Україні йде, на жаль, війна,
І сіють горе бомби і ракети.
Вже п’ята розчарована весна
Народжує в душі сумні сюжети…
Заснути не дає тривожна ніч!
Стрічає день новинами гіркими!
Палає п’ятий рік скажена піч,
Погрожує стражданнями страшними.
Думки – у брані смутку і страху
За себе, за близьких, за всю країну…
Чи буде мир у рідному краю?
Душа і серце схожі на руїну…
Кривава бійня крила розгорта,
Луна розносить крики безнадії…
Ридає мати, плаче немовля…
Як вижити в безжалісний стихії?..
П’ють гіркоту засмучені вуста,
Ледь стримують огиду несусвітну…
Хати порожні… Вітер і журба
Заповнюють покинуту руїну…
Йде вiйна
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126031807026
Свидетельство о публикации №126031807026
Рецензии