На попіл твій негайно подивлюсь.
Роки твої вшановані у весіллі.
Собака тягне кісточку чиюсь.
Та почорніли голуби на гіллі.
В домах твоїх примари у пітьмі.
І замість сткла у вікнах жах чорніє.
Та дрони як комахи ті самі.
А небо наче від поранень ние.
На кожен зойк дасть відсіч автомат.
І кров на стінах,на підлозі,в льосі.
На Матір Божу дивиться солдат.
Неначе молиться на ніжки Її босі.
Так через смерть прямує Бог Життя.
У вічності немає відвороття.
Живріють душі в світлі їх звитяг.
І непохитна сило вічна сотня.
17.03.2026 р.
На попил твий
© Copyright: Виктор Варибок, 2026
Свидетельство о публикации №126031704105
Свидетельство о публикации №126031704105
Рецензии