Розгойдує вітер принишклі березові віти,
На небі збираються чорними птахами хмари.
А вечір шепоче: «Куди ж вам, дерева, летіти?» –
І тулиться небо до мокрої стріхи-примари.
Залишилось лютому вже небагато – лиш кроки,
Останні затори на річці, останні морози.
Змиває зима свої довгі дороги, змива поволоки,
Прощаючись. Дзвін кришталю в небі. Холодні сльози.
Ще ніч береже у яругах залежану кригу,
Та ранок вже пахне вологою, мохом і цвітом.
Гортає природа весни зеленесеньку книгу,
Де березень підпис поставить сьогодні з привітом.
Олена Гешко
Останнi кроки лютого
© Copyright: Елена Гешко, 2026
Свидетельство о публикации №126031609266
Свидетельство о публикации №126031609266
Рецензии