Березневе танго
Земля скидає крижані вериги.
А березень, цей юний напівбог,
Вже пише оду визволенню криги.
Сьогодні – жест! Експресія і рух!
А вчора ще дрімало все уранці…
Струсивши холод з плеч й лютневий дух.
Не стоїмо ми більше в дивнім танці.
Проснулись верби, пальці розтисли.
І вітер б’є у сонячні литаври
На скронях життєдайної весни.
Минають дні, немов античні лаври,
Ще не промовлене святе «люблю»,
Та кожна брунька – це німа цитата.
Лишаючи лиш згадку снігову,
Природа хоче пристрасно співати.
П'є небо свіжий березневий хміль.
Ні втеч, ні пауз. Тільки ритм і воля.
У молоду, зелену заметіль
Це танго – вихід із зими, мов доля.
Олена Гешко
Свидетельство о публикации №126031609200