П1сня Тиха рад1сть

   Ой у горах вітер - віє тихо,
полонина цвітом - зацвіла.
Там Душа знаходить - свою втіху,
Там молитва в серці - ожила.
Там молитва в серці - ожила.

Де  стежки, - де росою ранки,
Де трембіта кличе - в Небеса,
Де тумани ніжні, - мов серпанки,
Що Творець у серце - записав.
Що Творець у серце - записав.

Тиха радість - Божа краса,
Падає на Душу,-  як роса,
Ой лечу я думкою-  в блакить,
Де любов навіки - буде жить.
Де любов навіки - буде жить.

Тиха радість- світло у мені,
Як зоря запалена-  в весні,
Я її  всю світу - принесу,
Як святую Божую-  красу.
Як святую Божую-  красу.

Ой хто зовсім не зна - законів,
Хай  тихий голос мій - почує
Бо любов немає  - кордонів,
Вона і Душу, і серце - лікУє.
Вона і Душу, і серце - лікУє.

Я поділюся  - добрим словом,
Щоб розтанув лід - у серцЯх.
І зійде надія  - знову,
Як рАнок  -у рідних краях.
Як рАнок  -у рідних краях.

Тиха радість - Божа краса,
Падає на Душу, - як роса,
Ой лечу я думкою-  в блакить,
Де любов навіки - буде жить.
Де любов навіки - буде жить.

Тиха радість- світло у мені,
Як зоря запалена - в весні,
Я її  всю світу - принесу,
Як святую Божую красу.
Як святую Божую красу.

Ой, лети пісне понад світом,
Неси людям щАстя-  і тепла.
Щоб у кожнім серці - заповітом
Тиха радість - вічно зацвіла.
Тиха радість-  вічно - зацвіла.