Своє ім;я я криво надрукую
на всесвіту тканині. Білий світ
мій каганець безболісно задує,
зневажливо всміхнувшись:
- О… піііт…
Торкнуся лобом зір. Зримую жарти
над тим, ким бути міг. Й насамкінець
скажу собі: - Можливо, я й не вартий
Твоїх ідей про звитягу, Отець…
Та є в мені Твоя одвічна мрія
про сенс Творіння, дивного для тих,
хто скористатись створеним не вміє,
і знову й знову плаче через сміх…
Синтетичний аналiз
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126031601813
Свидетельство о публикации №126031601813
Рецензии