Берета

Тримайся, Світу, — в тебе купа справ,
Допоки біль родинний не вгамується,
Допоки той, хто крадене накрав,
Не розбудує прихистки по вулицях.

І поки серед спалених пусток
На пам'ятки зійдуть солдатські бунгало;
Відмиються і гребля, і місток
Від сажі, що колись в обличчя дмухала

У бійні цій, з якої світ не зліз.
І зараз ще стикається із в'язнями
Прийдешній мир, якого слутав біс...
Чатуємо, бо будуть ранки ясними

І бігтиме додому навтьоки,
Від каяття дорогами тутешніми
Оця різня. Зерня впаде з руки
Й розквітне сад охайними черешнями,

Ховали що і рідних, і блудяг
Від стаї куль..., а втім, — один від одного.
Черешня ж та в гілках таїла стяг,
Коріння — кров і кінного, і ротного.

Терпіли крони ляпаси рушниць;
Відспівували сови душі побгані
Померлих стоячи', хто падав ниць
Заради нас, супроти тої погані,

Що п'є і досі сурковицю з ран
І ручкається з бісами, що піддані.
Бо на моїй землі воєний стан
І не чужі — мої міста посідлані;

Бо встиду вірш не має і не зна,
Штовхаючи перо за люттю впертою,
Допоки геть нав'язує війна
Міцні рукостискання із беретою...

14 березня 2026р.