Твій подих залишив у тиші слід —
Немов туман на вранішньому склі.
І час спинив свій дивовижний хід
І тихо розчинився у імлі.
Він ледь ковзнув по силуетах сосен,
Плеча торкнувся місяць-молодик,
І десь між зір, холодних і високих,
Лишив світіння золоті сліди.
Він ліг на воду бездоганним кругом,
Розгладив зморшки на старій ріці,
І час, що йшов за нами гострим плугом,
Завмер здивовано, як пташка у руці.
Можливо завтра хтось у чистім полі
Почує шепіт поміж сонних трав —
То просто вітер ніжний на роздоллі
Твій тихий подих раптом відшукав.
І світ байдужий, гордий і безкраїй,
Де доля креслить шлях свій навмання,
В безодні тихій вічно зберігає
Твого дихання ніжне зізнання.
15.03.2026
Твiй подих залишив у тишi слiд...
© Copyright: Владимир Танцюра, 2026
Свидетельство о публикации №126031507397
Свидетельство о публикации №126031507397
Рецензии
Ваші вірші дихають. Дуже відгукнувся образ "гострого плуга" часу. Він викликає в пам'яті "Коли по сліду доля йшла за нами, Мов божевільний з бритвою в руці". Але у вас цей гострий рух раптом перетворюється на дивовижний спокій - на пташку в руці. Дякую за таку тонку роботу!
Алессандро Твайс 15.03.2026 20:54 • Заявить о нарушении
Алессандро Твайс 15.03.2026 20:54 • Заявить о нарушении