Як квіти, що розплескують долоні,
Тече вода,
І річ її швидка.
Один прямуєш десь далеко і щодня.
Та чи самотньо?
Чи досі поруч та, чиє ім’я
Ніколи ти не називав?
Ці паузи у нотах, наче кроки,
Які я наслухаю, чи ти йдеш.
Очікувань зупинка ця солодша
Усіх обіймів, зближення страхіть.
Чи досі ти, як лялечка, закутий?
А може вже метеликом летиш?
Не знаю, ти коханий чи забутий.
Майнула тінь Парнаського Аполло
Шрифтом таємним Lepidoptera.
15 березня
Parnassius Apollo
© Copyright: Олись Лапковский, 2026
Свидетельство о публикации №126031505747
Свидетельство о публикации №126031505747
Рецензии