Проткнув простор булавкою дождя...

Срывая
     лепестки Воображенья
С подсолнуха
          жемчужного стиха,
Я вижу -
      смыслов
           лунное затменье,
И слышу вновь -
        журчанье родника...

Упав тебе
           на мягкие колени,
Из ночи страсти
               выпала заря.
Скользят
       душИ
          откормленные тени,
Проткнув простор
           булавкою дождя....


Рецензии