Чотири буйних роки
Зустріли ми на двох.
Самі собі пророки,
Як і зробив нас бог.
Блукаємо по світі
У пошуках чуття,
В надії зрозуміти,
Хто ти є та хто я.
Затим я стільки часу
З тобою воював –
І в кожній іпостасі
Твій голос почував.
Коли ти зазнавала
Найміцніший прогрес,
Якою ти бувала
З диснеївських принцес?
Я знаю: безумовно,
На нас чекає світ.
Допоки сили повні,
Ми підемо в обхід.
Мені вже не заснути
Наприкінці доби.
Я там, де маю бути –
Так, завдяки тобі.
Вінтажная відкритка
Нагадує про дім,
Який забувся швидко,
І роки – разом з ним,
Де сірниками завжди
Розпалювали піч,
І голодно насправді,
І холод навсібіч.
Я мало став складати:
Не підібрати рим.
Всі ці слова – що ґрати,
Я ж – вільний пілігрим.
Тому обрав кохання
У тиші навкруги –
І розірвав востаннє
Словесні ланцюги.
Ланцюги
© Copyright: Даниил Моровов, 2026
Свидетельство о публикации №126031106958
Свидетельство о публикации №126031106958
Рецензии