Я втішаюсь,як квітнуть сади,
ти дитинства мій край неозорий,
наче хвилі морської води,
долі іспит значний і суворий.
Ти мов вісник тепла навесні,
наче ліки,або процедури,
я люблю Білозір'я пісні,
що лунають з будинку культури.
Ти мов стежки зелений моріг,
що сховався в красі килимковій,
ти сільського життя оберіг
у папасі розкішній смушковій.
Ти село,моє рідне село,
цвіт краси і мережив узори,
мені іскру Господню дало
для поем і віршованих творів.
Я про нього-немов про концепт,
про повагу у кожному слові,
бо не хочу шукати рецепт
для куточку свого від любові.
березень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Автор про село
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126031105070
Свидетельство о публикации №126031105070
Рецензии