лiк
перелічені зірки
а ще більш недолічених
обтрусилися думки
чорними сливами
мов словами по саду –
в гаї пусто
тінь прозора між стволів
перепустка
та хустинка на чолі
сніжно-біла
ніжна осінь на дворі
мрії вкрила –
як поклала два крила –
не злетіти
а по небу йде літак
сивокрилий
та блищить мов гострий ніж –
ще як вдарить –
зірки сипляться згори
через хмари
я лічу їх кожну ніч
поки осінь
запалила ліхтарі –
світла просить
з протягнутої нишком
в світ рукою
з простягнутою долею –
дощик скосить
смуги довгії краплин
в скирти зносить
а не мене очерет
злива зносить
не зносіть мені тих хащ
ні злічити
в небі полум’ям горять
чиїсь квіти
не прихоплені жалю`
змісту свитки
де загорнута душа –
білі нитки
4 марта 2026 года в 19:10
© Copyright: Игорь Нехаенко Одесса, 2026
Свидетельство о публикации №126031005229
Свидетельство о публикации №126031005229
Рецензии