Канал заозером

Заросла заозером канава,
що містилась поряд, біля ставу,
лиш шмаття землі лишились скиби,
де в дитинстві ми ловили рибу.

Ця поема про безводдя жАгу,
про бажання і нестримну спрагу
краєвид заозера змінився,
лиш місток старенький залишився.

Що ставки й канали замулились
брудом і багнюкою покрились,
ми самі у цьому винні,люди,
не дивуйтесь,як води не буде.

Скрізь міліють ріки і озерця
і від того,в мене сум на серці,
де потік був,-не тече струмочок,
лиш лишився спомин від ставочка.

Коли зникне сирість із криниці
буде спрага у людей і птиці,
край місточка верби похилились,
дні життя померкли,засмутились.

Лік років так швидко пролітає,
день життя,мов сон швидкий минає,
бережіть батьків,любіть природу,
економно тратьте прісну воду.

Висохли ставки,озера й ріки,
де знайти від мілководдя ліки?,
голова з місточка нахилилась,
бо в селі канава замулилась.
 
березень 2026
О.Чубенко-Карпусь.