О, жінко! Ти живеш у вічнім герці!
Твоє життя – колиска протиріч!
Тягар чужий нерідко носиш в серці,
Та з корчами своїми – віч-на-віч…
Вінець терновий носиш безголосо
І п’єш смиренно чашу гіркоти!
Хоча в душі ридаєш стоголосо,
Прощаєш біль, образи батоги.
Ти біль ховаєш у джерельці сміху
І сльози замуровуєш в собі,
В гаях зелених ти знаходиш втіху
І ліки для бентежної душі.
Ти зіткана з тривоги і надії,
В тобі танцюють сяєво і тінь,
І навіть у загрозливій стихії
Ти не зважаєш на стрімку бистрінь.
У радості і горі ставиш свічі,
В коханні з ними тепло і в мороз!
Ти в серці маєш сили чоловічі,
Твоя душа – тендітний цвіт мімоз!..
Зiткана з протирiч
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126030904589
Свидетельство о публикации №126030904589
Рецензии