Ми стали вже старими… Трохи сумно…
Так швидко пролетів, промчався час…
Тепер у домі тихо й малолюдно,
Лиш ти і я – у профіль і анфас…
Лиш ти і я, а ще чутлива тиша
Та спогадів безмежний океан…
Скрипить перо, немов шкребеться миша,
Кружляє меланхолії туман.
Старими стали… Срібло у волоссі…
Знемога все частіше у душі…
Думки про майбуття трясуть до млості,
Без дозволу заходять уві сни.
Дратує неприємна нерішучість,
Породжує утоми буруни…
Пригнічує старіння неминучість,
Знесилюють нюанси чужини.
Старими стали
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126030903274
Свидетельство о публикации №126030903274
Рецензии