Берегиня

Берегиня — не казка з прадавніх книг,
Не тінь із легенд, що зникає у часі.
Вона — у долонях, що сіють хліб,
У теплій молитві при тихому гаслі.

Вона — у вишиванці, де хрестик до хрестика
Шепоче узором про захист і рід.
У пісні колисковій, у слові материнському
Живе її світлий і впертий заповіт.

Берегиня — це серце, що б’ється крізь роки,
Святе жіноче начало землі.
Мати, що всесвіт тримає допоки
Любов проростає у кожнім стеблі.

Вона — не лише оберіг при порозі,
Не тільки рушник над старИм образком.
Вона — це коріння, підтримка в дорозі,
Ця жінка, на річці бурхливій, неначе - паром.

Коли над землею збираються хмари
І вітер історії б’є у вікно —
Вона запалює свічку у хаті
Та в’є для родини надійне гніздо.

Її тиша глибша за крик і за зброю,
Її ніжність сильніша за мур кам’яний.
Вона збереже у боротьбі із пітьмою
А погляд її  зігріває, немов весняний.

Берегиня — це серце, що б’ється крізь роки,
Святе жіноче начало землі.
Мати, що всесвіт тримає допоки
Любов проростає у кожнім стеблі.