Havran a oaza cynicky raj

Havran a oaza – cynicky raj:
Smesnem zakouti nasadi klaunskou masku usmevu a mysli si, ze patri mezi vydavajici autory cynickych podkastu. Tajne se svou smyslenkou se sklebi.

Sni havran, ze zkrati rozlehlou oazu sveta, ktera lezi v risi samotneho rozkvetu usvitu, jehoz puvab dodavaji palmove haje lezi na vychode. Obraz Jezise se rozpad; v lidskych tvarich. Co na tom zalezi, jestli zbohatneme? Co vlastne muzeme ziskat?

Iluze. Muz si rika, ze zije v krutem zenskem svete, avsak nad nim se vysmiva skutecnost, jiz je zesmesnena existence duse. Volanim se vysmiva a mysli si, ze stoji na vrcholku sklonu iluze tvar usvitu. Jenze netusi, ze nema ani hodnotu travy. Jako by chtel zastavit cas a podrobit Amazonky sve vlade, ktere chranily oazu palmovych kmenu rozkvetle zahrady.

Valka je jen placem nad ztracenym sluncem. Clovek neni hracka, je lidska bytost s dusi a bolesti. Ztraceny raj manipulativniho cynismus. Raj bez pristavu a kotvy, jako by vyplul do krajin bez dna, do bezvedomi, kde neni zapad slunce a pred zraky se mesic schoval ze studu a prazdnoty bez nadeje. Uprostred pouste pisek pali, popel zatmiva rozsudek.

Крук та оаза – цинічний рай:
У кумедному закутку він одягає клоунську маску усмішки і думає, що належить до авторів, які видають цинічні подкасти. Таємно шкіриться у льоху зі своєю вигадкою.

Снить крук, що скоротить розлогу оазу світу, яка лежить у царстві самого розквіту світанку, чию вроду плекають пальмові гаї на сході. Образ Ісуса розпався у людських обличчях. Яка різниця, чи розбагатіємо ми? Що ми насправді можемо здобути?

Ілюзія. Чоловік каже собі, що живе у жорстокому жіночому світі, але над ним насміхається реальність, якою висміяне саме існування душі. Він сміється зі свого волання і думає, що стоїть на вершині схилу ілюзії, яка має подобу світанку. Але він не здогадується, що не вартий навіть трави. Ніби хоче зупинити час і підкорити своїй владі Амазонок, які охороняли оазу пальмових стовбурів розквітлого саду.

Війна — це лише плач над втраченим сонцем. Людина — не іграшка, це людська істота з душею і болем. Втрачений рай маніпулятивного цинізму. Рай без пристані та якоря, ніби він виплив у краї без дна, у безсвідомість, де немає заходу сонця, а перед очима місяць сховався від сорому та порожнечі без надії. Посеред пустелі пісок пече, попіл затьмарює розум.