Зоресвiт
Зоресвіт зореліт потяг простору
у космос дивиться дірка чорнява
косми зірок сплітаються в коси
на покоси виходять примари
та виводять кудлатих баранчиків
з папірця з папірцем громадянства
всесвіт вдосталь порожній на вщент
камінці й бруківка це зайве
я закоханий досі та впевнено
у штурвал корабель та вітрила
а на обрії сонцем розпечена
все пірнає у хвилі голівка
хай вам грець промінці
жорстко-світних зірок
випромінюючих грізні чари
ви долаєте хмари минаєте скло
і крізь стіни йдете як примари
де від пострілів ваших
сховатися вдень
і вночі коли серце тремтить і стукоче
море сиве від скель
бризки вибухом стель
досягають сузір'їв
і зривають завіс полум'яної ночі
ти мій берег далекий жадана земля
розорати яку і засіяти просто
серед літ світових і безмежних років
загубитися іскрою блиску в безодні
26 февраля 2026 года в 23:36
© Copyright: Игорь Нехаенко Одесса, 2026
Свидетельство о публикации №126030701761
Свидетельство о публикации №126030701761
Рецензии