Нашим друзям

З роками менше тих, хто дорогий.
   Нас друзі покидають назавжди.
Сумуємо за ними - та запізно.
   І довго чуємо: " Частіше приїзди,,

Так сталося й у ту останню зустріч
   Я слово дав частіше приїжджати.
Але життя так замотало, закрутило,
   Що я не зміг обіцянку тримати.

І ось в безлюдній церкві сам стою.
   Сюди зайшов, щоб душу відвести.
Душі твоїй сказати навздогін:
   Пробач мій друже, що не міг прийти.

Я обіцяв, але на жаль не склалось
   Прийти й з тобою поряд посидіти.
До того, як пішов ти назавжди,
   Ми більше не змогли поговорити.

Дивлюсь на образи, що на іконах,
    А із душі молитва серце рве:
Ви там на небі знаєте напевно -
   Де мій товариш? Як він там живе?

Прошу перекажіть йому, щоб знав
   Як зараз гірко я за ним сумую.
І пам'ятаю все, що нас єднало.
  За нашими розмовами жалкую.

І передайте, щоб мене чекав.
   Бо дружба на землі - це назавжди.
Коли пройду і я земний свій шлях
   Де б він не був - я прилечу туди.