Dopis rukojm mu zajatci nocniho ticha

Vladce ocni moci, kral prazdnoty, vl;dce temnoty. Koruna studena a bez lesku, vztek, touha vladnout – nespoutana t;ha. V krecovitem sevreni dlan; drt; temnou oblohu sve cerne duse. Nezkrocene, sv;rajici zv;re v nem tesni; spinavy pozemski plac se rozl;va do horiciho indigoveho nitra a prinasi stud pokrivene, fale;ne duse.

V skrytu pred neviditelnymi zraky diva se do zrcadla, kde se hlubiny topi v jedine kapce slzy. Touzici krev pulzuje tlakem, temny jas se tri;ti a pada do bezvedomi vzteku a strachu z vlastniho stinu. Touha po moci.

Tajna nevyrcena slova se rozpousteji v myslenkach, aby nebyla slysena a zesmesnena ostatnimi. Dite place po matce, vztahuje ruce a zad; objeti; podvedome si ji pamatuje. Tuli se beznadejne a netusi, ze nebude milovano. Dusi s hnilobou laska nepatri.

L.S. 03.03.2026

Лист заручнику, полоненому нічної тиші:


Володар зорової сили, король порожнечі, повелитель темряви. Корона холодна і без блиску, гнів, жага владувати — нестримний тягар. У судомному затиску долонь він розчавлює темне небо своєї чорної душі. Неприборканий, затиснутий звір у ньому тісниться; брудний земний плач розливається у палке індигове осердя і приносить сором викривленій, фальшивій душі.

Схований від невидимих поглядів, він дивиться у дзеркало, де глибини тонуть в єдиній краплі сльози. Жадібна кров пульсує під тиском, темне сяйво розбивається і падає у безсвідомість люті та страху перед власною тінню. Жага влади.

Таємні невимовлені слова розчиняються в думках, щоб не бути почутими й висміяними іншими. Дитина плаче за матір’ю, простягає руки й благає про обійми; підсвідомо вона пам'ятає її. Тулиться безнадійно і не здогадується, що не буде любленою. Душі з гниллю любов не належить.