Пробач мені, Вітчизна,
за глупство, німоту,
за неподобство різне,
що понесло біду...
За те, чого не бУло,
на жаль і що було,
за порване вітрило,
потрощене весло,
за гонор і за пиху,
безпам*ять та безціль,
що газда-горе-лихо,
і що із ладу киль.
Мабуть мені до скону
нести тягар вини.
Буде вона з полону
приходити у сни.
Пробач
© Copyright: Николай Супличенко, 2026
Свидетельство о публикации №126030505212
Свидетельство о публикации №126030505212
Рецензии