чорнявий день танцюють хмари
та незабаром дощ вперіщить,
розвій кохана мої чари,
як вітерець осінній листя.
нехай все буде, як раніше...
ні, як раніше вже не буде,
ти ба як час людей каліче,
о це ж таке на світі чудо.
прольється і погляне скоса,
усе , що на душі зосталося,
залишуться квітневі роси,
що із травою позлягалися.
в тумані правди не сховати,
на що тепер ми з вами схожі,
на хижаків що з'їли матір,
хоча без неї жить не можуть.
Свидетельство о публикации №126030409627