У пошуках натхнення

Блукаючи у пошуках натхнення,
Зустріну я його? Чи, може, ні?
Відкрию зранку баночку варення,
Плити засяють газові вогни.

І чайник мені пісню заспіває,
Спитає: хочеш каву або чай?
А я картатий зошит лиш гортаю,
Читаючи свій вірш про рідний край.

Можливо, згодом трошечки натхнення
Дасть кілька крапель дощик весняний?
Сиджу та їм малинове варення.
Який же смак у нього чарівний!

Я за обідом трохи поблукаю,
Прислухаюсь до тиші навкруги.
Ще безліч справ зробити не встигаю;
Віддам сусідці давнії борги.

Опівночі з'явилося натхнення.
Спитає чайник: Соню, що не спиш?
А я все їм малинове варення,
І ручку взявши, знову пишу вірш.


Рецензии
Дуже теплий, затишний і щирий вірш вийшов у тебе,сонечко. Він дихає буденністю, яка раптом стає чарівною саме через дрібниці: малинове варення, співучий чайник, дощик, що крапає натхнення, і ніч, коли все нарешті «збігається».
Особливо сподобалося, як варення стало таким собі камертоном усього тексту — і ранковим ритуалом, і розрадою вдень, і супутником опівнічної творчості. Воно ніби маленьке сонце в банці, яке світить навіть тоді, коли натхнення ховається. Це так чудово😍

Кударенко Елена   14.03.2026 23:33     Заявить о нарушении
Красно дякую, Олено!
Я обожнюю писати такі прості, але й водночас, щирі вірші, бо вони завжди торкаються душі читача, а також душі самого автора. Коли створюю такі роботи, то навіть трохи відпочиваю морально.
Рада, що вірш Вам сподобався 😊🙏

Соня Арутюнова   15.03.2026 00:58   Заявить о нарушении