У пошуках натхнення
Зустріну я його? Чи, може, ні?
Відкрию зранку баночку варення,
Плити засяють газові вогни.
І чайник мені пісню заспіває,
Спитає: хочеш каву або чай?
А я картатий зошит лиш гортаю,
Читаючи свій вірш про рідний край.
Можливо, згодом трошечки натхнення
Дасть кілька крапель дощик весняний?
Сиджу та їм малинове варення.
Який же смак у нього чарівний!
Я за обідом трохи поблукаю,
Прислухаюсь до тиші навкруги.
Ще безліч справ зробити не встигаю;
Віддам сусідці давнії борги.
Опівночі з'явилося натхнення.
Спитає чайник: Соню, що не спиш?
А я все їм малинове варення,
І ручку взявши, знову пишу вірш.
Свидетельство о публикации №126030408098
Особливо сподобалося, як варення стало таким собі камертоном усього тексту — і ранковим ритуалом, і розрадою вдень, і супутником опівнічної творчості. Воно ніби маленьке сонце в банці, яке світить навіть тоді, коли натхнення ховається. Це так чудово😍
Кударенко Елена 14.03.2026 23:33 Заявить о нарушении
Я обожнюю писати такі прості, але й водночас, щирі вірші, бо вони завжди торкаються душі читача, а також душі самого автора. Коли створюю такі роботи, то навіть трохи відпочиваю морально.
Рада, що вірш Вам сподобався 😊🙏
Соня Арутюнова 15.03.2026 00:58 Заявить о нарушении