В очах живе відлуння драм.
Блакить - і небо і волошки.
Все нестійке іде на злам.
Моє кохання анітрошки.
Цвіте у березні верба -
пухнасті котики срібляться.
Яка оманлива судьба,
коли тобі лише сімнадцять.
Клубоче в небо фіміам,
тумани стеляться ярами,
завіса рветься пополам,
чому - не мовити словами,
аби воскреснути хіба,
все імовірне, що незриме.
Яка докучлива судьба,
коли літа настигли зими.
Світлина: Олександр Мурашко. Продавчині квітів. 1917
про небо та волошки
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126030404986
Свидетельство о публикации №126030404986
Рецензии