Чуєш, вітре, повідай, скажи,
Чи вдалося тобі відпочити?
Чи всю ніч знемагав від жаги
І старався весні догодити?
Може, ти задрімав у кущах?
Що наснилось тобі в ті хвилини?
Чи побачив у мареннях шлях,
Чи воскреслі гаї і долини?
Може, снились тобі береги,
Тиха річка, верба, синє небо?
Чи яскраві весни кольори?
Розкажи, не гуди навіжено!..
Слухай, вітре, зізнайся мені,
Ти ж радієш весні-чарівниці?
Мабуть, мріяв про дні весняні,
Щоб побути хоч мить наодинці?
Може, марив про тишу і чай,
Про душевні розмови з весною?
Я секрет збережу, не зникай!
Ну, побудь же хоч трохи зі мною!
Не любити не можна весну,
Тож прихильність свою не приховуй!
Розкажи, ну а я помовчу
Під хвилюючу спогадів ноту…
Розмова з вiтром
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126030306849
Свидетельство о публикации №126030306849
Рецензии