Холодний дощ наводить смуток,
Хвилює спогадом романс.
Здавалось, все давно забуто,
Та вносить давнє дисонанс…
Юнацькі мрії, сподівання,
Правічний пристрасті закон:
Схиляти спраглий струм кохання
Два серця битись в унісон…
Здавалось, канули у Лету
Прощання, зустрічі, листи…
Та повернула мить сюжету
Туман минувшини з імли.
Усе згадалось найдорожче,
Душі піднесений політ…
А дощ за вікнами шепоче:
“Жага не знає зима і літ!..”
Старий романс… Чуттєві ритми…
Магічність крапель весняних…
А ніч збирається спочити…
Світліє небо… Дощ притих…
Старий романс
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126030306824
Свидетельство о публикации №126030306824
Рецензии