Бачиш, дитино, в які ми живемо часи?
Рідшає в білому світі душі і краси.
Швидко з землі виростають залізні хрести.
Те, що нам випало — пам'яті довго нести.
В душах — отрута. Ненависть у людях така!..
В кожного зброя: у серці, у слові, в руках!
Ад вже не десь. Він повсюду, отут серед нас.
Зло під'їдає природного циклу каркас.
Бачиш, дитино, як сонечко раннє встає? —
Це залишилось єдине бажання моє:
Щоб не згасало, щоб світло не впало на дно.
Як наливається в гронах солодке вино —
Так і в тобі дозріває життєва лоза,
Щоб не давила у грудях кривава сльоза.
Щоб не вмирала у серці до світу любов,
Поки ще з розуму зовсім цей світ не зійшов.
Каркас
© Copyright: Елена Эшвович, 2026
Свидетельство о публикации №126030201900
Свидетельство о публикации №126030201900
Рецензии